Зрада. Як карають колаборантів

35-річний електрик Дмитро Герасименко разом із дружиною жив у приватному будинку в північній частині Лиману. По сусідству мешкали його батько та 90-річна бабуся. Коли у квітні 2022 року російські війська підступили до міста, Дмитро не евакуювався — батько щойно після інсульту та бабуся виїжджати відмовились.

Невдовзі в Лимані не стало води, газу та електрики. Через безперервні обстріли сім'я Герасименків тижнями не покидала льоху. Їжу готували на бензиновому пальнику. Коли місто опинилося під повним контролем росіян, Дмитру — майстру з обслуговування високовольтних підстанцій — запропонували очолити підприємство, що відновлювало енергопостачання (і підпорядковувалося міністерству енергетики так званої ДНР). Як пізніше розповість Дмитро, він погодився, бо хотів допомогти людям, які сиділи без світла, а ще тому, що боявся зостатися без роботи: «Усі ми залишилися без грошей, без роботи, без нічого. Мені потрібно було працювати, щоб заробити собі на продукти, на ліки батькові».

Коли Лиман було звільнено, електрику Герасименку оголосили підозру в колабораціонізмі за статтею 111-1 Кримінального кодексу України, частина 4: «провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором». Цей злочин середньої тяжкості може каратися як штрафом, так і ув’язненням на строк від 3 до 5 років із конфіскацією майна. Адвокат Дмитра Олег Рогов — мешканець Лиману, який пережив полон і тортури під час окупації, — просив суд врахувати складні обставини, в яких перебував його підзахисний, і навіть наводив як аргумент слова президента Володимира Зеленського: «...якщо людина залишилася українським працівником української комунальної служби і, наприклад, допомагала зберегти енергопостачання для людей, то не можна в чомусь таку людину звинувачувати».

Ми залишилися без грошей, без роботи, без нічого. Мені потрібно було працювати на росіян, щоб заробити на ліки батькові

Утім, суд був непохитний — вирок Герасименку передбачав конфіскацію майна, 3 роки в'язниці та 10 років заборони на роботу за фахом.

Однакові злочини — різні покарання

Попри те що Росія окупувала частини української території ще 2014 року, поняття «колабораціонізм» у національному законодавстві України з’явилося лише після початку широкомасштабного вторгнення. Введення нових складів злочинів — «колабораційна діяльність» (стаття 111-1 КК України) та «пособництво державі-агресору» (стаття 111-2 КК України) — було ухвалене у березні–квітні 2022 року.

Станом на жовтень минулого року слідчі СБУ розслідували 6 610 справ за статтею 111-1 КК, 946 справ — за статтею 111-2 КК і ще 2 279 справ — за статтею 436-2 КК («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників»). Більшість — у Херсонській та Харківській областях.

Як зазначають експерти центру прав людини ZMINA, у практиці застосування цих статей наявна низка проблем. Головна — статті сформульовані недостатньо чітко, що змушує правоохоронців тлумачити їх на свій розсуд. Це, своєю чергою, призводить до того, що за однакові за складом злочини можуть призначатися принципово різні покарання.  

Так, за поширення в мережі «Одноклассники» публікації «Если вы за Россию, тогда присоединяйтесь к группе. ДАВАЙТЕ ПОДДЕРЖИМ НАШИХ РЕБЯТ, КОТОРЫЕ СЕЙЧАС ТВОРЯТ ИСТОРИЮ, ЗАЩИЩАЯ МИРНОЕ НАСЕЛЕНИЕ ДОНБАССА И УКРАИНЬІ ОТ НАЦИСТОВ» суд у Києві призначив покарання за статтею 436-2 КК («поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації») —  5 років позбавлення волі.

Статті про колабораціонізм сформульовані недостатньо чітко. Правоохоронці тлумачать їх на свій розсуд

Водночас за поширення в «Одноклассниках» публікації «Поклон тебе, солдат России» суд у Житомирі призначив покарання за статтею 111-1 КК («публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора») — позбавлення права обіймати посади, пов’язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк 10 років.

Щоб виявити проблеми законодавства та шляхи його вдосконалення, центр ZMINA проаналізував 691 вирок у справах щодо колабораціонізму, а також замовив Харківському інституту соціальних досліджень 20 глибинних інтерв’ю з правоохоронцями, суддями та адвокатами. Результати дослідження викладені в аналітичному звіті.

Розглядаючи справу електрика Герасименка з Лиману, якого судили за «провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором», експерти виявили, що поняття «господарська діяльність» не має чіткого визначення в законодавстві, тож трактується слідчими надзвичайно широко та неодноманітно.

Документ цитує одного з опитаних працівників прокуратури: «Іноді навіть за такими статтями, як та ж колабораційна діяльність, <...> можуть підпадати і працівники об’єктів критичної інфраструктури, медичних установ. Тобто ті, хто відповідно до гуманітарного права не можуть бути притягнуті до відповідальності, оскільки вони мають забезпечувати життєдіяльність населення окупованої території. <...> зараз, під час війни, багато емоційних вчинків, і… правоохоронці теж люди. Іноді буває певне зловживання…»

Колаборанти дрібного калібру

Олександр Кобилєв, керівник відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту ГУНП Харківської області, зауважує, що за Женевською конвенцією мешканці окупованих територій можуть йти на співпрацю з окупантами — але виключно у статусі найманців української влади, а не новостворених окупаційних органів. Проблема в тім, що на захоплених територіях Росія одразу демонтує українські структури.  

За тією самою Женевською конвенцією країна-окупант має забезпечувати гуманітарні потреби населення, але керівництво РФ, нехтуючи міжнародними нормами, навмисно створює дефіцит грошей і харчів у місцевих мешканців і в такий спосіб змушує українців отримувати російські паспорти та йти на запропоновану роботу.

РФ створює дефіцит грошей і харчів і в такий спосіб змушує українців йти на співпрацю

Судова система України бере до уваги ці обставини, запевняє у розмові з Life in War речниця Херсонської обласної прокуратури Анастасія Веселовська. Для прокуратури, каже вона, «важливо не покарати, а довести провину чи її відсутність». Утім, було б хибним вважати, що мешканці окупованих територій йдуть на співпрацю із ворогом виключно через залякування, матеріальну скруту чи правову необізнаність. Пані Веселовська зазначає, що для деяких громадян колаборація стала неабияким соціальним ліфтом, та як приклад наводить історію херсонської прибиральниці, яка під час окупації обіймала посаду директора школи.

При цьому представниця прокуратури не може пригадати резонансних судів над зрадниками — посадовцями високого рангу. Вона визнає, що СБУ та поліції вдається затримувати переважно колаборантів дрібного калібру — тих, у кого не було можливості втекти на лівобережжя Херсонської області чи в Крим. 

Станом на вересень 2023 року у справах щодо колабораціонізму було лише два виправдувальні вироки. За даними Олександра Кобилєва, наразі таких випадків близько десяти. Він припускає, що несправедливі звинувачення трапляються через процесуальні помилки чи вплив на свідків. 

Речниця прокуратури визнає, що СБУ та поліції вдається затримувати переважно колаборантів дрібного калібру

Однак адвокати, які захищають звинувачених у колабораціонізмі, запевняють, що несправедливих вироків значно більше. В аналітичному звіті ZMINA один із представників адвокатури перераховує проблеми, з якими, як він каже, стикається у 70% справ: «Це недопустимість доказів. Це відсутність стандартів доказування. Це докази, які насправді не свідчать про вчинення діяння. Це покази свідків зі слів третіх осіб».

Обвинувальний ухил у справах щодо колабораційної діяльності, як припускають правозахисники, пояснюється не лише тиском суспільства на судову систему, але й власними переконаннями правоохоронців.

Несправедливо засуджених — сотні

Коли лиманського електрика Дмитра Герасименка було взято під варту, його справою зацікавився журналіст «Ґратів» Олексій Арунян. Він зустрівся із Дмитром у дніпровському СІЗО та з’їздив до Лиману, де поспілкувався із його адвокатом, батьком, а також із мешканцями міста. Результатом цієї подорожі став епізод подкасту, в якому журналіст не виправдовує електрика, але порушує питання: чи справді три роки ув’язнення та конфіскація майна є справедливим вироком у його випадку?

У серпні 2023 року справу Герасименка розглянув апеляційний суд. Судді постановили: їхній колега з першої інстанції справедливо визнав провину доведеною, але призначив занадто суворе покарання, не взявши до уваги, що Дмитро розкаявся, публічно не підтримував дії Росії, має літніх батька та бабусю, й у нього щойно народився син. Замість ув’язнення Герасименку призначили два роки випробувального терміну, а конфіскацію майна та заборону на обслуговування електромереж скасували. 

Експерти центру ZMINA припускають, що серед сотень засуджених за колабораціонізм громадян є суттєва кількість тих, хто отримав покарання, неспівмірні своїм злочинам. Задля виправлення помилок правозахисники радять розглянути можливість виведення найменш серйозної категорії порушень зі сфери кримінальної юстиції, забезпечити люстраційні заходи та розглянути можливість розроблення законодавства про амністію.

Такі кроки, вважають експерти, дадуть змогу не лише вирівняти розрив між суспільною небезпечністю діяння та покаранням за нього, але й сприятимуть реінтеграції деокупованих територій і громадян, які на них проживають.